Дзвінок за п’ять хвилин. Ви питаєте: «Усе зрозуміло?», клас киває, і ви так і не знаєте, що з сьогоднішнього уроку лишилося в головах, а що розсиплеться до завтра. Наступного дня це з’ясовується на домашньому завданні, яке зробили троє.
«Рефлексія» у плані уроку НУШ стоїть обов’язковим пунктом, а Google на це слово видає смайлики, стікери з «мені сподобалось» і «дерево настрою» для початкової школи. У 7 класі це не працює: підлітки не клеять стікер із серцем, а «сподобалось» нічого не каже про те, що вони вивчили.
Тут рефлексія не про настрій, а про те, що лишилося в голові. Наприкінці уроку кожен учень каже, що виніс з нього, і ви чуєте весь клас, а не трьох, хто завжди піднімає руку. Шість форм роботи, кожна в один раунд на п’ять хвилин, на дошці або на аркуші.
Що насправді робить рефлексія наприкінці уроку
Вона робить дві речі одночасно. Учень востаннє витягує з пам’яті те, що було на уроці, і саме це витягування закріплює матеріал: те, що згадали самі, без підручника, тримається довше, ніж те, що ще раз прослухали (Редіґер і Карпіке, 2006). А ви чуєте, що саме не склалося, поки це ще можна виправити завтра на початку уроку, а не на контрольній через два тижні.
Із цього випливає перше правило: підсумок робить клас, а не вчитель. Ваше «отже, сьогодні ми…» здається корисним, але клас у цей момент нічого не робить. І друге: питання про мету сьогоднішнього уроку, а не про все. Одне влучне питання скаже вам більше, ніж десять загальних.
Для нового оцінювання це ще й спосіб почути 27 учнів за урок, а не чотирьох. Кожна з форм нижче влаштована так, що відповідає кожен.
Шість форм на останні п’ять хвилин
Кожна описана так, як стоїть на своїй сторінці, з кроками й часом одного раунду, і показана так, як її бачить клас на дошці. Для завершення уроку беріть форму, яку клас уже знає: знайома стартує за двадцять секунд, а нова потребує пояснення, на яке в останні п’ять хвилин часу немає.
1. По черзі: кожен називає одне
По черзі. Групи по четверо. Питання на дошці: «Назви одне, що запам’ятав із сьогоднішнього уроку». Двадцять секунд кожен думає мовчки, потім черга йде по колу: одна коротка відповідь від кожного, а хто не знає, каже «пас». За хвилину сказали всі, і всі групи одночасно. Наостанок одна група називає класу відповідь, яка здивувала найбільше. Один раунд: трохи більше двох хвилин.
2. Запиши, порівняй і поділися: вихідний квиток у четвірці
Запиши, порівняй і поділися. Це вихідний квиток (exit ticket), який не треба перевіряти вдома. Групи по четверо, у кожного номер. Питання на дошці: «Поясни своїми словами, що таке…». Шістдесят секунд кожен мовчки пише своє. Потім номер 1 читає, решта позначає збіги й дописує нове, далі номери 2, 3, 4. Насамкінець випадає номер, і він розповідає класу, що зібрала група. Ви чуєте дві-три групи і знаєте, що завтра повторити.
3. Вікторина: дошки вгору
Вікторина. Команди по четверо, у кожної дошка-аркуш і маркер. Питання на екрані; пів хвилини команда радиться і пише одну відповідь великими літерами. За знаком усі дошки вгору водночас, і лише тоді з’являється правильна відповідь. Ви одним поглядом бачите, скільки команд знають. Питання, які знала щонайбільше половина команд, форма сама збирає в розбір: саме з них почнеться завтрашній урок.
4. Вставати й сідати: згоден чи ні
Вставати й сідати. Твердження на дошці про сьогоднішню тему, і правильне, і з помилкою: «Дроби з однаковим знаменником додають, додаючи знаменники». Тридцять секунд кожен думає мовчки, потім за одним сигналом встає той, хто згоден, а хто ні, лишається сидіти. По двоє-троє з кожного боку кажуть одним реченням, чому. Відповідає весь клас одразу, тілом, і сховатися нема де. Одне твердження: півтори хвилини.
5. Питай і міняйся: питання на картках, клас на ногах
Питай і міняйся. У кожного картка з одним питанням за сьогоднішнім матеріалом: їх пише ШІ під вашу тему або ви самі. Кожен шукає вільного співрозмовника, читає своє питання, другий відповідає й отримує відгук, потім навпаки, і вони міняються картками. Далі новий співрозмовник. Три розмови вкладаються в п’ять хвилин, і кожен відповів на три питання й перевірив три. Для класу, який досидів до сьомого уроку, це ще й хвилина руху.
6. Чотири кути: позиція до теми
Чотири кути. Твердження, на яке є чотири відповіді, по одній у кожному куті кабінету: наприклад, яка з чотирьох причин була головною. Кожен обирає, і лише за одним сигналом усі рушають у свій кут. Найменший кут пояснює першим, одним реченням. Кого переконали, той переходить. За три хвилини ви бачите, як клас думає про тему, і чуєте аргументи, яких не почули б із піднятих рук.
Рефлексія в 5 класі і в 9-му
У 5 класі працює те, що видно й чути: Вставати й сідати, По черзі. Правила короткі, тіло зайняте, і п’ятикласник не мусить формулювати довгу думку в останню хвилину. У 8–9 класі кладіть у ті самі форми інші питання: не «що запам’ятав», а «що було найскладнішим і чому», «де це знадобиться». Форма та сама, дорослішає запитання.
На дошці або на аркуші
Кожну з шести форм ви виводите на дошку без реєстрації: кроки й таймер стоять, питання ваші. З безкоштовним акаунтом фотографуєте сторінку підручника, і ШІ пропонує з неї питання, які ви правите. А коли екрана немає, бо урок в укритті або кабінет без техніки, на сторінці кожної форми є «Роздрукувати кроки»: ті самі кроки на аркуші A4, а таймер на телефоні.
Усі форми для останніх хвилин уроку зібрані на сторінці Завершення уроку, а ті, що вкладаються в п’ять хвилин від старту до кінця, на сторінці Форми роботи на 5 хвилин.
Одне питання на завтра
Не треба змінювати план уроку. Залиште п’ять хвилин перед дзвінком і одне питання точно в мету уроку. По черзі найпростіша для початку: групи по четверо, одне питання, черга йде по колу. Через тиждень клас сам питатиме, яке сьогодні питання наприкінці.
Джерела
Henry L. Roediger III & Jeffrey D. Karpicke, Test-enhanced learning: taking memory tests improves long-term retention, Psychological Science 17(3) (2006), 249–255.
John Dunlosky, Katherine A. Rawson, Elizabeth J. Marsh, Mitchell J. Nathan & Daniel T. Willingham, Improving students’ learning with effective learning techniques, Psychological Science in the Public Interest 14(1) (2013), 4–58.
Paul Black & Dylan Wiliam, Inside the Black Box: raising standards through classroom assessment, Phi Delta Kappan 80(2) (1998), 139–148.
Dylan Wiliam, Embedded Formative Assessment (Solution Tree, 2011).